Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року Справа № 915/221/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі№ 915/221/15 Господарського суду Миколаївської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нібулон"простягнення 4564,39 грн.,

за участю від представників сторін від позивача:Єленич А.В. (довіреність від 30.10.2015 № 6099), від відповідача:не з'явились,ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у лютому 2015 року звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нібулон" про стягнення 2738,93 грн. боргу, 663,21 грн. пені, 129,17 грн. 3 % річних, 1033,08 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2015 (суддя Мавродієва М.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 915/221/15 (у складі колегії суддів: Шевченко В.В. - головуючого, Головея В.М., Ярош А.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення та постанову мотивовано тим, що відповідачем своєчасно оплачено, визначені у актах наданих послуг (виконаних робіт), послуги служби капітану порту за тарифами, визначеними у додатку № 3 до договору на суму 6144,19 грн., що не заперечується самим позивачем.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 915/221/15, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 915/221/15, і прийняти нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (правонаступником якого є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України"; порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (агент) 04.10.2010 укладено договір № 7-С, відповідно до якого, порт зобов'язався надавати ТОВ СП "Нібулон" за відповідними заявками послуги з обслуговування суден, а агент зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх вартість згідно з дорученнями від імені та за рахунок судновласника, на умовах договору.

Згідно з пунктом 8.1. договору, договір набирає сили з моменту підписання, і діє до 31.12.2010, і вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання протягом одного місяця до закінчення дії договору.

Сторонами не заявлено про розірвання договору, тому останній є чинним.

Додатковою угодою № 2 від 20.06.2013 сторонами внесено зміни до договору щодо зобов'язань сторін, порядку проведення розрахунків та доповнено договір додатком № 3 "Вільні тарифи на послуги, які надаються службою капітана порту".

Відповідно до пункту 2.1.1 договору (з урахуванням умов додаткової угоди № 2), порт зобов'язався надавати агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування наданими послугами, які розраховані на підставі встановлених цін, державних тарифів і вільних тарифів, у тому числі на послуги, які надаються службою капітана порту (додаток № 3, що є невід'ємною частиною договору).

Згідно з пунктом 3.2 договору (з урахуванням умов додаткової угоди № 2), агент здійснює остаточні розрахунки за портові збори - до виходу судна з порту, а за інші послуги до 20-го числа місяця, наступного за звітним на підставі підтверджуючих документів та приймально-здавальних актів.

У період з січня по березень 2014 року сторонами підписано акти наданих послуг (виконаних робіт), зокрема, № 00231512 від 08.01.2014, № 01371512 від 23.01.2014, № 01381512 від 27.01.2014, № 02441512 від 27.01.2014., № 02611512 від 31.01.2014, № 02621512 від 31.01.2014, № 06591512 від 08.02.2014, № 06951512 від 12.02.2014, № 06961512 від 12.02.2014, № 07021512 від 18.02.2014, № 07031512 від 18.02.2014, № 07041512 від 18.02.2015, № 07421512 від 20.02.2014, № 07701512 від 24.02.2014, № 08991512 від 27.02.2014, № 09001512 від 28.02.2014, № 09011512 від 28.02.2014, № 11831512 від 07.03.2014, № 11841512 від 07.03.2014, № 11851512 від 07.03.2014, № 11861512 від 07.03.2014. № 12201512 від 14.03.2014, № 12191512 від 14.03.2014, № 12211512 від 17.03.2014, № 12931512 від 24.03.2014. № 15121512 від 26.03.2014, № 15131512 від 26.03.2014, № 15141512 від 28.03.2014, № 15151512 від 31.03.2014, № 15161512 від 31.03.2014, № 15401512 від 31.03.2014.

Крім цього, відповідачем на всіх актах зроблено відмітки про завищення тарифів у актах порівняно із тарифами вказаними у додатку № 3 до договору і, відповідно, завищена загальної вартості наданих послуг.

Судами встановлено, що відповідачем своєчасно оплачені, визначені у актах наданих послуг (виконаних робіт), послуги служби капітану порту за тарифами, визначеними у додатку № 3 до договору у сумі 6144,19 грн., що не заперечується позивачем.

Адміністрація просить стягнути з відповідача борг з оплати вартості послуг, визначений за тарифами, затверджений наказом начальника порту № 535 від 29.11.2013, та введений в дію з 01.01.2014. Загальна вартість наданих послуг за період з січня по березень 2014 року на підставі вказаного наказу становить 8883,12 грн. Проте загальна вартість послуг, визначена за тарифами встановленими додатком № 3 до договору становить 6144,19 грн., яка згідно з доданих позивачем до позовної заяви банківськими виписками сплачена відповідачем, що не заперечується сторонами у справі.

Адміністрація просить стягнути з ТОВ СП "Нібулон" різницю в тарифах за надані послуги у загальній сумі 2738,93 грн., яку вважає простроченою.

Згідно з пунктом 3.4 договору, у разі зміни ціноутворюючих факторів та державних регульованих цін та тарифів, вони набирають чинності в порядку, передбаченому законодавством, про що порт інформує агента письмово. Про зміну вільних тарифів порт також інформує агента.

Статтею 21 Закону України "Про морські порти України" передбачено, що тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 632, 638 Цивільного кодексу України та частиною 3 статті 180, частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору та встановлюється виключно за домовленістю сторін, тому ціна послуг за договором як істотна умова договору не може бути змінена в односторонньому порядку.

Судами встановлено, що пунктом 9.1 договору сторонами передбачено, зокрема, що інші зміни і доповнення до даного договору мають силу у випадку, якщо вони оформлені у письмовому вигляді, підписані сторонами та скріплені печатками.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Судами встановлено, що після затвердження наказом начальника порту № 535 від 29.11.2013 нових тарифів, позивачем 18.12.2013 направлено відповідачеві лист щодо зміни тарифів та два примірники додаткової угоди № 3 до договору для підписання, в якій додаток № 3 до договору викладений у новій редакції з урахуванням нових тарифів.

Відповідач заперечував щодо застосування нових тарифів та відмовився від підписання додаткової угоди, що стало підставою для звернення позивача до суду в порядку, передбаченому статтею 188 Господарського кодексу України.

Судами встановлено, що такий спосіб захисту своїх інтересів позивачем не обраний.

Безпідставне посилання заявника касаційної скарги на те, що начальник адміністрації морського порту затверджує розмір плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, оскільки Мінінфраструктури України відповідно до покладених на нього завдань, затверджує розмір зборів та плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, відповідно до Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 № 581/2011 зі змінами і доповненнями. Тарифи на послуги є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником, відповідно до статті 21 Закону України "Про морські порти України". Зміни в договір не внесено, відповідно до статті 188 Господарського кодексу України.

Таким чином, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 915/221/15 Господарського суду Миколаївської області підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 915/221/15 Господарського суду Миколаївської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 915/221/15 Господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Головуючий, суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.